увінчуватися
УВІНЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УВІНЧАТИСЯ, аюся, аєшся, док . 1. Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду. - Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду (Л. Укр., І, 1951, 383).
2. Прикрашатися вінком з чого-небудь або чимось, схожим на вінок.
3. Закінчуватися вгорі чим-небудь. Верхні частини будівлі [собору] відзначаються уступчастим розташуванням арок і склепінь, які плавно піднімаються вгору і увінчуються мальовничим п'ятиглав'ям пірамідальної будови (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 514); // перен. Закінчуватися, завершуватися чим-небудь; знаходити своє втілення в чому-небудь. Жадоба боротьби увінчується знаменитим поєдинком [Мцирі] із барсом (Рильський, III, 1955, 207); Вони.. призналися, що в результаті подорож їх увінчалась добрим успіхом (Фр., VI, 1951, 203); Електрохід, уже відчутно зримий, На ватмані окреслений встає, Конструкціями смілими, новими Безсоння увінчалося твоє (Забашта, Нові береги, 1950, 31); Після переможної битви на Курській дузі стратегічний наступ Радянської Армії успішно тривав і увінчався великими перемогами (Ком. Укр., 2, 1969, 61).
4. тільки недок. Пас. до увінчувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увінчуюся | увінчуємося |
2 особа | увінчуєшся | увінчуєтеся |
3 особа | увінчується | увінчуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увінчуватимуся | увінчуватимемося |
2 особа | увінчуватимешся | увінчуватиметеся |
3 особа | увінчуватиметься | увінчуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | увінчувався | увінчувалися |
Жіночий рід | увінчувалася | |
Середній рід | увінчувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увінчуймося | |
2 особа | увінчуйся | увінчуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | увінчуючись | |
Минулий час | увінчувавшись |