увічнений
УВІЧНЕНИЙ (ВВІЧНЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до увічнити. Все приходить до одного краю, Знає розквіт свій і забуття... І лише ніколи не вмирає Генієм увічнене життя (Шер., Щастя.., 1951, 74); Культурна спадщина - це джерело пізнання досвіду багатьох поколінь, це увічнені історичні факти, події, процеси (Ком. Укр., 2, 1967, 19); // увічнено, безос. присудк. сл. Безперечно, найвищим видом мистецтва, найталановитішим, найгеніальнішим є народне мистецтво, тобто те, що увічнено народом, що народом збережено, що народ проніс крізь століття (Рильський, III, 1955, 147); Ім'я Котляревського увічнено не тільки в назвах культурних закладів, шкіл, вулиць, колгоспів тощо, а - головне - в серцях мільйонів шанувальників (Рад. літ-во, 5, 1969, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | увічнений | увічнена | увічнене | увічнені |
Родовий | увічненого | увічненої | увічненого | увічнених |
Давальний | увічненому | увічненій | увічненому | увічненим |
Знахідний | увічнений, увічненого | увічнену | увічнене | увічнені, увічнених |
Орудний | увічненим | увічненою | увічненим | увічненими |
Місцевий | на/у увічненому, увічненім | на/у увічненій | на/у увічненому, увічненім | на/у увічнених |