увічнювати
УВІЧНЮВАТИ (ВВІЧНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УВІЧНИТИ (ВВІЧНИТИ), ню, ниш, док., перех . 1. Робити пам'ятним навіки, зберігати для пам'яті нащадків. За три роки до смерті великого Каменяра відомий галицький скульптор М. Паращук увічнює його образ у бронзовому погрудді (Мист., 4, 1956, 5); Не всі [стародавні греки] були афродітами, геркулесами, аполлонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її (Довж., III, 1960, 15); Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (Мик., II, 1957, 426); Творцям життя у пісні нашій жити, так, як живе їх запал молодий, і зали з бронзи, мармуру й граніту увічнять труд їх в глибині земній (Сос., Близька далина,1960, 81).
2. Зберігати навіки, робити вічним, непохитним. Королева відчувала невічну стійкість наслідуваного нею престолу і увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Ле, Право.., 1957, 194); Робітничий клас - єдиний в історії клас, який не ставить за мету увічнити своє панування (Ком. Укр., 4, 1965, 28).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увічнюю | увічнюємо |
2 особа | увічнюєш | увічнюєте |
3 особа | увічнює | увічнюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увічнюватиму | увічнюватимемо |
2 особа | увічнюватимеш | увічнюватимете |
3 особа | увічнюватиме | увічнюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | увічнював | увічнювали |
Жіночий рід | увічнювала | |
Середній рід | увічнювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увічнюймо | |
2 особа | увічнюй | увічнюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | увічнюючи | |
Минулий час | увічнювавши |