угощення
УГОЩЕННЯ (ВГОЩЕННЯ), я, с. розм . 1. Дія за знач. угостити, угощати. По полудню, весь час аж до вечора, йшло в панськім дворі велике угощення цілої грушатицької громади (Фр., VIII, 1952, 108); Князь.. звелів розпочинати угощення.. Столи бистро заставилися мисками, пирогами, м'ясом, кашею (Хотк., І, 1966, 114).
2. Страва, напої, якими пригощають, частують. Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував, а потім співав за вгощення (Шиян, Баланда, 1957, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угощення | угощення |
Родовий | угощення | угощень |
Давальний | угощенню | угощенням |
Знахідний | угощення | угощення |
Орудний | угощенням | угощеннями |
Місцевий | на/у угощенні | на/у угощеннях |
Кличний | угощення | угощення |