угрущати
УГРУЩАТИ (ВГРУЩАТИ), аю, аєш, недок., перех., діал. Умовляти кого-небудь суворо, з докорами. Я її не бив, а так було все угрущаю.. А вона іноді мені каже: - Ти 6 лучче мене побив , ніж отак дорікати (Барв., Опов.., 1902, 203); // Взагалі умовляти. - Ото ж як перед Спасом я був у вас, і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво, трохи 'д серця 'длягло (Барв., Опов.., 1902, 341).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угрущаю | угрущаємо |
2 особа | угрущаєш | угрущаєте |
3 особа | угрущає | угрущають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угрущатиму | угрущатимемо |
2 особа | угрущатимеш | угрущатимете |
3 особа | угрущатиме | угрущатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угрущав | угрущали |
Жіночий рід | угрущала | |
Середній рід | угрущало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угрущаймо | |
2 особа | угрущай | угрущайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | угрущаючи | |
Минулий час | угрущавши |