указувати
УКАЗУВАТИ (ВКАЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗАТИ (ВКАЗАТИ), укажу, укажеш, док . 1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. - За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, - жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Донч., І, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна] газету, вказуючи пальцем на замітку (Ле, Міжгір'я, 1953, 320); Подала [дівчина] води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Гонч., Вибр., 1959, 115).
@ Указувати дорогу (шлях, шляхи) - бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28).
2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. - Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Мирний, III, 1954, 284); - Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки? (Донч., V, 1957, 496).
3. неперех., на що і з спол. щ о. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного грунту. На це не раз указував Горький (Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 5).
4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. - Ти мені не вказуй! - закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Тют., Вир, 1964, 189); - І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, - галасували гості (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); - Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Довж., І, 1958, 458).
5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Донч., III, 1956, 342).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | указую | указуємо |
2 особа | указуєш | указуєте |
3 особа | указує | указують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | указуватиму | указуватимемо |
2 особа | указуватимеш | указуватимете |
3 особа | указуватиме | указуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | указував | указували |
Жіночий рід | указувала | |
Середній рід | указувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | указуймо | |
2 особа | указуй | указуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | указуючи | |
Минулий час | указувавши |