укорочений
УКОРОЧЕНИЙ (ВКОРОЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укоротити. Одноокий Сергій.. прикладає до вузькуватого напівоглухлого вуха вкорочені машиною кінчики пальців (Стельмах, І, 1962, 112); * Образно. «Чого нав'яз?» - говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (Коцюб., II, 1955, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | укорочений | укорочена | укорочене | укорочені |
Родовий | укороченого | укороченої | укороченого | укорочених |
Давальний | укороченому | укороченій | укороченому | укороченим |
Знахідний | укорочений, укороченого | укорочену | укорочене | укорочені, укорочених |
Орудний | укороченим | укороченою | укороченим | укороченими |
Місцевий | на/у укороченому, укороченім | на/у укороченій | на/у укороченому, укороченім | на/у укорочених |