укорочувати
УКОРОЧУВАТИ (ВКОРОЧУВАТИ), ую, уєш і заст. УКОРОЧАТИ (ВКОРОЧАТИ), аю, аєш, недок., УКОРОТИТИ (ВКОРОТИТИ), очу, отиш, док., перех . 1. Робити що-небудь коротшим, меншим за довжиною. - Ох лишенько! Це ж вийде ціле «посланіє»! Треба вкоротити, - подумав о. Артемій. І він почав вкорочувати (Н.-Лев., IV. 1956, 164); З-під рук у батька вхопила [Тоня] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати, вкорочувати свої вії (Гончар, Тронка, 1963, 65); // Робити коротшим, меншим за довжиною, ніж звичайно, ніж потрібно. Мошка посадили шити сукні в себе в покоях, щоб він часом не вкрав матерії та не вкоротив шлейфів (Н.-Лев., III, 1956, 244).
2. Робити що-небудь менш тривалим у часі. Боже милий, Чому ти не хочеш Укоротить свої темні, Тяжкі мені ночі!.. (Шевч., І, 1963, 235); Співали другі півні, вкорочували й так недовгої ночі (Ю. Мушк., Чорний хліб, 1960, 162).
Укорочувати (укоротити) віку (вік, життя, заст. живота) - зменшувати тривалість життя, ставати причиною чиєїсь передчасної смерті. Його сивуха запалила І живота укоротила (Котл., І, 1952, 90); - Помиріться з Олександром та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість, не вкорочуйте мого віку (Коцюб., І, 1955, 36); - Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! - і руками показав [Роман], як вкоротить життя Стадницькому (Стельмах, І, 1962, 439); Укорочувати (укоротити) ходи (ходу, крок і т. ін. ) - збавляти крок, сповільнювати ходу, іти повільніше. Христя трохи вкоротила ходи. Кирило, порівнявшись з нею, витяг люльку і почав набивати (Мирний, III, 1954, 68); Укорочувати (укоротити) шляху (шлях, дорогу і т. ін.) - ідучи навпростець, зменшувати відстань. Пішоходці вкоротили собі дорогу: замість ходити битим шляхом, вони здавна втоптали вузеньку стежечку навпрошки (Крим., Вибр., 1965, 337); Я йшов на снідання, хтів шляху вкоротити (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 95).
@ Укорочувати (укоротити) язика (язик): а) (кому) примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити. Сама аж киплю. Рада б і на досвітки її посилати, щоб укоротити цокотухам язика (Барв., Опов.., 1902, 296); б) (собі) не говорити зайвого. - Раджу панові, вкоротити свій язик! - Я, здається, тут начальник? - спалахнув Заславський (Кач., II, 1958, 445).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укорочую | укорочуємо |
2 особа | укорочуєш | укорочуєте |
3 особа | укорочує | укорочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укорочуватиму | укорочуватимемо |
2 особа | укорочуватимеш | укорочуватимете |
3 особа | укорочуватиме | укорочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | укорочував | укорочували |
Жіночий рід | укорочувала | |
Середній рід | укорочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укорочуймо | |
2 особа | укорочуй | укорочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | укорочуючи | |
Минулий час | укорочувавши |