укінчений
УКІНЧЕНИЙ, а, е, діал. Який має належну підготовку, вміння, з належною освітою. Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику.. і бути колись укінченою піаністкою! (Коб., III, 1956, 301).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | укінчений | укінчена | укінчене | укінчені |
Родовий | укінченого | укінченої | укінченого | укінчених |
Давальний | укінченому | укінченій | укінченому | укінченим |
Знахідний | укінчений, укінченого | укінчену | укінчене | укінчені, укінчених |
Орудний | укінченим | укінченою | укінченим | укінченими |
Місцевий | на/у укінченому, укінченім | на/у укінченій | на/у укінченому, укінченім | на/у укінчених |