улежати
УЛЕЖАТИ (ВЛЕЖАТИ), жу, жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу. Наші хлопці хоч і заснули було, так не можна ніяк і улежати. Як припече сонце, так місця не знайдуть (Кв.-Осн., II, 1956, 411); - Ляж, поспи по обіді, - сказав Сергій Іванович. - Та чи ж я влежу! - відповів Петро (Головко, І, 1957, 446).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улежу | улежимо |
2 особа | улежиш | улежите |
3 особа | улежить | улежать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | улежав | улежали |
Жіночий рід | улежала | |
Середній рід | улежало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улежмо | |
2 особа | улеж | улежте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | улежавши |