улягати
УЛЯГАТИ1 (ВЛЯГАТИ), аю, аєш, недок., УЛЯГТИ (ВЛЯГТИ), уляжу, уляжеш; мин. ч. уліг, улягла, ло; док . 1. діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь. Він легко улягав усякому проявові енергійної [енергійної] волі (Фр., III, 1950, 75); Дехто з наших перекладачів, особливо з мов далеких, так улягає оригіналові, що виходить не поетичний переклад, а підрядковий (Рильський, IX, 1962, 56); Вона добре бачила, що її будучий зять не був ані гарний, ані видний хлопець, і що Парасинка улягла її майже розпучливим мольбам, що виходила за нього (Коб., II, 1956, 19).
2. перев. недок., у сполуч. із сл. нога, рідко. Припадати на ногу; накульгувати. Поруч з ним ішов Карпо, влягаючи на одну ногу (Мирний, І, 1954, 261); Агроном підвівся і теж пішов у ті дверці, що й дівчата, злегка улягаючи на ліву ногу (Ле, В снопі... 1960, 191).
УЛЯГАТИ2 (ВЛЯГАТИ), аю, аєш, недок.. УЛЯГТИ (ВЛЯГТИ), уляжу, уляжеш, док., рідко. Дуже швидко бігти. - Чую - завзялися мої цуцики на щось, та ще добре так улягають. - Невже, - думаю, - звіра якого підняли? (Хотк., І, 1966, 89).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улягаю | улягаємо |
2 особа | улягаєш | улягаєте |
3 особа | улягає | улягають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улягатиму | улягатимемо |
2 особа | улягатимеш | улягатимете |
3 особа | улягатиме | улягатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | улягав | улягали |
Жіночий рід | улягала | |
Середній рід | улягало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улягаймо | |
2 особа | улягай | улягайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | улягаючи | |
Минулий час | улягавши |