умолити
УМОЛИТИ (ВМОЛИТИ), олю, олиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь. [Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає! І вас [дітей], і мене стріскає!.. (Мирний, V, 1955, 131); [Русалка Польова:] Сестро! Не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! (Л. Укр., III, 1952, 233); Гаврило бачив, що батька вмолити не можна, зробив інакше: відв'язав кобильчину та й повів.. з двору (Тют., Вир, 1964, 395).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умолю | умолимо |
2 особа | умолиш | умолите |
3 особа | умолить | умолять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | умолив | умолили |
Жіночий рід | умолила | |
Середній рід | умолило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умолімо | |
2 особа | умоли | умоліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | умоливши |