умонастрій
УМОНАСТРІЙ, рою, ч., книжн. Настроєність розуму, спрямованість інтересів. Революційність його [Т. Шевченка] умонастрою пояснюється не тільки тим, що він народився кріпаком і на собі відчув увесь жах кріпосного права, але й тим, що свої молоді роки прожив він у Петербурзі,.. серед передової російської інтелігенції (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | умонастрій | умонастрої |
Родовий | умонастрою | умонастроїв |
Давальний | умонастроєві, умонастрою | умонастроям |
Знахідний | умонастрій | умонастрої |
Орудний | умонастроєм | умонастроями |
Місцевий | на/у умонастрої | на/у умонастроях |
Кличний | умонастрою | умонастрої |