умотивований
УМОТИВОВАНИЙ (ВМОТИВОВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до умотивувати. В гострому і цікавому сюжеті повісті [«Таємниця Соколиного бору» Ю. Збанацького] наявні пригодницькі елементи. Майстерно введені в сюжетну тканину і добре вмотивовані, вони допомагають глибше розкрити основну ідею твору (Іст. укр. літ., II, 1956, 336); Шевченко розуміє вимоги часу і відчуває, що на порядку денному сучасного йому літературного життя стоять роман і повість, в яких можна глибше, повніше розкрити дійсність: і економічні відносини тогочасного суспільства, і поведінку героїв, умотивовану соціальними умовами життя (Рад. літ-во, 3, 1963, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | умотивований | умотивована | умотивоване | умотивовані |
Родовий | умотивованого | умотивованої | умотивованого | умотивованих |
Давальний | умотивованому | умотивованій | умотивованому | умотивованим |
Знахідний | умотивований, умотивованого | умотивовану | умотивоване | умотивовані, умотивованих |
Орудний | умотивованим | умотивованою | умотивованим | умотивованими |
Місцевий | на/у умотивованому, умотивованім | на/у умотивованій | на/у умотивованому, умотивованім | на/у умотивованих |