умочати
УМОЧАТИ1 (ВМОЧАТИ), аю, аєш і УМОЧУВАТИ (ВМОЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОЧИТИ (ВМОЧИТИ), очу, очиш, док., перех. Робити мокрим, торкаючись рідини; змочувати. - Узяв умочив перо та й розчеркнувся: Яків Карпович Бородай (Мирний, І, 1954, 202); Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу (Стар., Вибр., 1959, 7); У роті сохло, душа просила хоч закропитись, хоч раз ковтнути, хоч умочити уста, сухі од смаги (Коцюб., II, 1955, 92); Я вертався лісом тим з розвідки, У криницю умочив рукав (Нех., Під.. зорею, 1950, 90).
@ І ложки не вмочити - не доторкнутися до страви; нічого не з'їсти. Василь їсть через силу, Ганна й ложки не вмочила, стара мати на обід і не глянула (Н.-Лев., І, 1956, 90); Умочити руки - те саме, що Нагріти руки (див. нагрівати). Матвій Гура не сміявся, бо знав: Гузир лізе туди, де можна вмочити руки... (Чорн., Пісні.., 1958, 66).
УМОЧАТИ2 див. вмочати1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умочаю | умочаємо |
2 особа | умочаєш | умочаєте |
3 особа | умочає | умочають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умочатиму | умочатимемо |
2 особа | умочатимеш | умочатимете |
3 особа | умочатиме | умочатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | умочав | умочали |
Жіночий рід | умочала | |
Середній рід | умочало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умочаймо | |
2 особа | умочай | умочайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | умочаючи | |
Минулий час | умочавши |