уміння
УМІННЯ (ВМІННЯ), я, с. Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь. Вершити сіно - се артизм, на те треба спеціального вміння (Хотк., II, 1966, 340); Напружив хірург все уміння, весь хист, Виймаючи кулю (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 180); Партія відзначається умінням бачити життя в усьому його обсязі, широко підходити до будь-якого питання (Ком. Укр., 4, 1970, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уміння | уміння |
Родовий | уміння | умінь |
Давальний | умінню | умінням |
Знахідний | уміння | уміння |
Орудний | умінням | уміннями |
Місцевий | на/у умінні | на/у уміннях |
Кличний | уміння | уміння |