унормований
УНОРМОВАНИЙ (ВНОРМОВАНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до унормувати. Для кращого виконання своїх важливих функцій у різних сферах людського життя і літературна мова, особливо коли вона вживається в письмовій формі, повинна бути по змозі унормована в усіх своїх елементах - лексиці, фразеології, синтаксисі, морфології і т. д. (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 65).
2. у знач. прикм. Який відповідає встановленим нормам, стандартам; нормований. Унормований робочий день.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | унормований | унормована | унормоване | унормовані |
Родовий | унормованого | унормованої | унормованого | унормованих |
Давальний | унормованому | унормованій | унормованому | унормованим |
Знахідний | унормований, унормованого | унормовану | унормоване | унормовані, унормованих |
Орудний | унормованим | унормованою | унормованим | унормованими |
Місцевий | на/у унормованому, унормованім | на/у унормованій | на/у унормованому, унормованім | на/у унормованих |