унікальний
УНІКАЛЬНИЙ, а, е. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий. Всередині собору [Софіївського] збереглись всесвітньо відомі софійські фрески та мозаїки, які являють собою унікальну за значенням пам'ятку образотворчого мистецтва XI ст. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 515); Гостям показали справді унікальний витвір - перший глобус місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (Вол., Місячне срібло, 1961, 352).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | унікальний | унікальна | унікальне | унікальні |
Родовий | унікального | унікальної | унікального | унікальних |
Давальний | унікальному | унікальній | унікальному | унікальним |
Знахідний | унікальний, унікального | унікальну | унікальне | унікальні, унікальних |
Орудний | унікальним | унікальною | унікальним | унікальними |
Місцевий | на/у унікальному, унікальнім | на/у унікальній | на/у унікальному, унікальнім | на/у унікальних |