упрошувати
УПРОШУВАТИ (ВПРОШУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОСИТИ (ВПРОСИТИ), ошу, осиш, док., перех. Настійно просити кого-небудь про щось; дуже просячи, домагатися чиєї-небудь згоди на щось. - Заспівайте, Наталочко, - попросив [Сеспель]. Вона не примусила себе впрошувати (Збан., Сеспель, 1961, 420); - Тебе, наша княгине, ні впросити, ні вблагати, - не споглянеш, не подивишся (Барв., Опов.., 1902, 208); Як почали просити старого Палату та й врешті упросили, аби оповів їм, молодим товаришам, яку цікаву історію з селянського життя (Стеф., І, 1949, 257); Зрозумівши, що комітетчиків все одно не впросиш,.. Пишненко став серед поля і, скинувши шапку, довго дивився вслід незаможницьким землемірам (Цюпа, Грози.., 1961, 212); Нарешті Андрій упросив батька піти в яр, щоб побачити старе Городище (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 509).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упрошую | упрошуємо |
2 особа | упрошуєш | упрошуєте |
3 особа | упрошує | упрошують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упрошуватиму | упрошуватимемо |
2 особа | упрошуватимеш | упрошуватимете |
3 особа | упрошуватиме | упрошуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упрошував | упрошували |
Жіночий рід | упрошувала | |
Середній рід | упрошувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упрошуймо | |
2 особа | упрошуй | упрошуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упрошуючи | |
Минулий час | упрошувавши |