упідлеглений
УПІДЛЕГЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упідлеглити; // у знач. прикм. Підпорядкований комусь; // у знач. iм. упідлеглений, ного, ч. Службова особа, яка є підлеглою старшому за посадою.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упідлеглений | упідлеглена | упідлеглене | упідлеглені |
Родовий | упідлегленого | упідлегленої | упідлегленого | упідлеглених |
Давальний | упідлегленому | упідлегленій | упідлегленому | упідлегленим |
Знахідний | упідлеглений, упідлегленого | упідлеглену | упідлеглене | упідлеглені, упідлеглених |
Орудний | упідлегленим | упідлегленою | упідлегленим | упідлегленими |
Місцевий | на/у упідлегленому, упідлегленім | на/у упідлегленій | на/у упідлегленому, упідлегленім | на/у упідлеглених |