уриваний
УРИВАНИЙ (ВРИВАНИЙ), а, е. Те саме, що уривчастий 1. Гафійка сміялась дзвінким, уриваним сміхом, мов намисто низала (Коцюб., II, 1955, 65); Віддих зробився скорий, нерівний, уриваний, лице покрила смертельна блідість (Фр., II, 1950, 74); Горло йому стиснула спазма, і він продовжував уриваним голосом: - Я... я... просто вбив би себе зараз за те, що не послухав вас тоді... (Багмут, Щасл. день.., 1951, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уриваний | уривана | уриване | уривані |
Родовий | уриваного | уриваної | уриваного | уриваних |
Давальний | уриваному | уриваній | уриваному | уриваним |
Знахідний | уриваний, уриваного | уривану | уриване | уривані, уриваних |
Орудний | уриваним | уриваною | уриваним | уриваними |
Місцевий | на/у уриваному, уриванім | на/у уриваній | на/у уриваному, уриванім | на/у уриваних |