урівноваженість
УРІВНОВАЖЕНІСТЬ (ВРІВНОВАЖЕНІСТЬ), ності, ж. Властивість за знач. урівноважений 2. Літня і опасиста вже жінка, вона втратила звичну свою урівноваженість, металась по кухні (Кол., Терен.., 1959, 96); Лікар посміхнувся, приємною теплою посмішкою, що відбивала його душевну врівноваженість і певність своїх сил (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11); Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну врівноваженість (Вільде, Пов. і опов., 1949, 220).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | урівноваженість | урівноваженості |
Родовий | урівноваженості, урівноважености | урівноваженостей |
Давальний | урівноваженості | урівноваженостям |
Знахідний | урівноваженість | урівноваженості |
Орудний | урівноваженістю | урівноваженостями |
Місцевий | на/у урівноваженості | на/у урівноваженостях |
Кличний | урівноваженосте | урівноваженості |