усиновляти
УСИНОВЛЯТИ (ВСИНОВЛЯТИ), яю, яєш, недок., УСИНОВИТИ (ВСИНОВИТИ), влю, виш; мн. усиновлять; док., перех. Приймати у сім'ю дитину з наданням їй прав рідних дітей. - Ще не пізно, - озирнувся до кабіни Заруба і показав на Сашка. - От беріть і всиновляйте. Хороший хлопець, Гнате (Кучер, Трудна любов, 1960, 232); Кузьма довідався, що білі дощенту спалили Стародубове подвір'я, а Василькова мати пішла десь у найми.. Саме в ці дні Кузьма й вирішив усиновити Василька (Панч, II, 1956, 209).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усиновляю | усиновляємо |
2 особа | усиновляєш | усиновляєте |
3 особа | усиновляє | усиновляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усиновлятиму | усиновлятимемо |
2 особа | усиновлятимеш | усиновлятимете |
3 особа | усиновлятиме | усиновлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | усиновляв | усиновляли |
Жіночий рід | усиновляла | |
Середній рід | усиновляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усиновляймо | |
2 особа | усиновляй | усиновляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | усиновляючи | |
Минулий час | усиновлявши |