уславлення
УСЛАВЛЕННЯ (ВСЛАВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. уславити. Драматична поема Кочерги [«Свіччине весілля»] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (Рад. літ-во, 12, 1968, 68); Завдання і зміст монументальної скульптури - увічнення значних історичних подій і уславлення діяльності видатних людей (Наука.., 6, 1963, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уславлення | уславлення |
Родовий | уславлення | уславлень |
Давальний | уславленню | уславленням |
Знахідний | уславлення | уславлення |
Орудний | уславленням | уславленнями |
Місцевий | на/у уславленні | на/у уславленнях |
Кличний | уславлення | уславлення |