успокоювати
УСПОКОЮВАТИ (ВСПОКОЮВАТИ), юю, юєш, недок., УСПОКОЇТИ (ВСПОКОЇТИ), ою, оїш, док., перех., заст. Заспокоювати (у 1-3 знач.). Отой твердий, здоровий сон дівчини почав звільна вспокоювати й паню Олімпію (Фр., VII, 1951, 8); - Я ж не мав заміру зробити вам прикрість... - говорив я далі, силкуючись успокоїти зворушену дівчину (Коб., III, 1956, 40); - А хіба ж давно були інакші люди? - перебив озлоблений Петро. - Но-но-но-но, - успокоював Гриць, - не за тебе байка, а за других (Март., Тв., 1954, 59); Він думав, мислив, умудрявся,.. Як Турна-ворога побити, Царя Латина ускромити І успокоїти народ (Котл., І, 1952, 253).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | успокоюю | успокоюємо |
2 особа | успокоюєш | успокоюєте |
3 особа | успокоює | успокоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | успокоюватиму | успокоюватимемо |
2 особа | успокоюватимеш | успокоюватимете |
3 особа | успокоюватиме | успокоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | успокоював | успокоювали |
Жіночий рід | успокоювала | |
Середній рід | успокоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | успокоюймо | |
2 особа | успокоюй | успокоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | успокоюючи | |
Минулий час | успокоювавши |