устарати
УСТАРАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Дістати. Аж просилося жалуватися щодня перед Славком, що панотець бідний, не має відки грошей устарати (Март., Тв., 1954, 359); П'ять років буде в м'ясниці, як віддавав [Юра] доньку. Що встарав грошей, то встарав, а таки треба було позичити (Круш., Буден. хліб.., 1960, 179).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | устараю | устараємо |
2 особа | устараєш | устараєте |
3 особа | устарає | устарають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | устарав | устарали |
Жіночий рід | устарала | |
Середній рід | устарало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | устараймо | |
2 особа | устарай | устарайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | устаравши |