утеряти
УТЕРЯТИ, яю, яєш, док., перех., розм. Те саме, що утратити. - Де се ви, батьки, блукали, що й не обідали вкупі? - питав Іванець. - Та от бач! - кажуть. - За цим ледащом і обід утеряли (П. Куліш, Вибр., 1969, 179); [Олена:] Ой, мамо моя, матусенько, коли б же ви знали, як то тяжко той вечір сподіваний утеряти (Вас., III, 1960, 65).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утеряю | утеряємо |
2 особа | утеряєш | утеряєте |
3 особа | утеряє | утеряють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утеряв | утеряли |
Жіночий рід | утеряла | |
Середній рід | утеряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утеряймо | |
2 особа | утеряй | утеряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | утерявши |