учащати
УЧАЩАТИ (ВЧАЩАТИ), аю, аєш, недок., розм. 1. Часто ходити до кого-небудь, часто бувати десь. Стала вона до діброви учащати (Вовчок, І, 1955, 194); [Тетяна:] А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (Котл., II, 1953, 47); - Все-таки він знав хоч нові п'єси, бо.. вчащав у театр (Л. Укр., III, 1952, 708); Коли влітку Даша сіла на трактор, Тіна почала учащати до неї. Озимі сіяли вони разом (Збан., Переджнив'я, 1955, 93); До Гернів вчащало багато знайомих (Тулуб, В степу.., 1964, 418).
2. Частіше повторювати. Дмитренко дедалі став учащати: «так» та «бачите», - видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (Мирний, II, 1954, 266).
3. діал. Систематично відвідувати що-небудь. Окремо посвідчувала учителька, що Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (Фр., IV, 1950, 30).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | учащаю | учащаємо |
2 особа | учащаєш | учащаєте |
3 особа | учащає | учащають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | учащатиму | учащатимемо |
2 особа | учащатимеш | учащатимете |
3 особа | учащатиме | учащатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | учащав | учащали |
Жіночий рід | учащала | |
Середній рід | учащало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | учащаймо | |
2 особа | учащай | учащайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | учащаючи | |
Минулий час | учащавши |