учень
УЧЕНЬ, учня, ч. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Хотк., І, 1966, 161); В ремісниче училище Рубін приїхав босий.. Незабаром хлопцям видали форму. Рубін одягся, як і всі учні (Сенч., На Бат. горі, 1960, 3); Тепер я іноді зустрічаю колишніх своїх учнів. Це вже немолоді люди різних професій (Довж., І, 1958, 14); - Корабель цей - для учнів морської школи. Вони вийшли в практичне плавання (Ю. Янов., II, 1958, 78).
2. Той, хто навчається певному фаху, ремеслу і т. ін. Теслярі пахли тесаним деревом, шевські учні - шкірою, муляри - вапном, ті, що мостять дороги, - смолою (Томч., Готель.., 1960, 100); У повітових лікарів були помічники - так звані лікарські учні (один-два). Це були молоді люди без всякої медичної освіти (Матеріали.. охор. здоров'я.., 1957, 24); От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем недбайливим... (Рильський, II, 1960, 70); Валентин працював уже учнем механіка на міській електростанції (Гончар, IV, 1960, 79).
3. Послідовник чиїх-небудь поглядів, учення. Ми - учні Леніна, єдині в боротьбі, що виклик кинули і злидням, і журбі, чотири більшовицькі покоління!.. (Сос., І, 1957, 484); - Не смію бути докучливим, пане професор, але в мені ви маєте найщирішого друга. Я - ваш палкий учень (Донч., II, 1956, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | учень | учні |
Родовий | учня | учнів |
Давальний | учневі, учню | учням |
Знахідний | учня | учнів |
Орудний | учнем | учнями |
Місцевий | на/у учні, учневі | на/у учнях |
Кличний | учню | учні |
учення
УЧЕННЯ (ВЧЕННЯ), я, с . 1. Дія за знач. учити і учитися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Тесл., З книги життя, 1949, 103); Товариші часом були не од того, щоб пожартувати з нього, проте мали за вірного товариша, допомагали йому в ученні, приневолювали навіть братись за книжку (Вас., Вибр., 1954, 105); От закінчилося й учення, знову вернулася до дядька Пашка (Хотк., І, 1966, 123); // Заняття з військової справи окремих підрозділів в армії, авіації та флоті. Пообідають [некрути]. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче, знову на учення (Мирний, І, 1949, 222); При стрільбі суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: -Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою... (Гірник, Сонце.., 1958, 116); Бадьоро, як на солдатському вченні, кинув [Йонька] на плече карабін (Тют., Вир, 1964, 399).
2. Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось. Ленінізм - пряме продовження вчення Маркса і Енгельса в нових історичних умовах, новий, вищий етап в розвитку революційної теорії (Ком. Укр., 4, 1968, 13); Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (Фізика, II, 1957, 17); Своїм вченням Коперник поклав початок розвиткові астрономії на цілком нових основах (Астр., 1956, 60); Безсмертне Партії учення - яка це мудрість, глибина! (Тич., II, 1957, 215); // чиє. Система основних поглядів кого-небудь. Протест мільйонів селян і їх відчай - ось що злилося у вченні Толстого (Ленін, 20, 1971, 36); Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту (Зеров, Вибр., 1966, 127); // Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення. Християнське вчення.
3. розм. Порада, настанова. Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то він схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення (Кв.-Осн., II, 1956, 421).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | учення | учення |
Родовий | учення | учень |
Давальний | ученню | ученням |
Знахідний | учення | учення |
Орудний | ученням | ученнями |
Місцевий | на/у ученні | на/у ученнях |
Кличний | учення | учення |