ушанований
УШАНОВАНИЙ (ВШАНОВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до ушанувати. Вшанований чином герой (бронегерой - називали його товариші) сидів за столом на почесному.. місці (Гончар, II, 1959, 346); Наскільки популярний і ушанований Максим Рильський в Болгарії, ми бачили і по тому, як тепло зустрічали його болгарські поети й вчені (Вітч., 10, 1964, 182); // ушановано, безос. присудк. сл. Його [Я. Купала] було вшановано званням народного поета Білорусії (Вітч., 6, 1967, 161).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ушанований | ушанована | ушановане | ушановані |
Родовий | ушанованого | ушанованої | ушанованого | ушанованих |
Давальний | ушанованому | ушанованій | ушанованому | ушанованим |
Знахідний | ушанований, ушанованого | ушановану | ушановане | ушановані, ушанованих |
Орудний | ушанованим | ушанованою | ушанованим | ушанованими |
Місцевий | на/у ушанованому, ушанованім | на/у ушанованій | на/у ушанованому, ушанованім | на/у ушанованих |