фатів
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фатів | фатови |
Родовий | фатова | фатовів |
Давальний | фатовові, фатову | фатовам |
Знахідний | фатів | фатови |
Орудний | фатовом | фатовами |
Місцевий | на/у фатові | на/у фатовах |
Кличний | фатове | фатови |
фат
ФАТ, а, ч. 1. розм. Самовдоволений франт, джиґун; особа, що любить похизуватися. [Микола:] От бестія, вже до полковника доп'явся. Мій кореш [товаришок].. Фат вищої марки (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 64).
2. заст. Роль самовдоволеного франта, коханця-позера в театральній п'єсі; актор, що виконує таку роль.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фат | фати |
Родовий | фата | фатів |
Давальний | фатові, фату | фатам |
Знахідний | фата | фатів |
Орудний | фатом | фатами |
Місцевий | на/у фаті, фатові | на/у фатах |
Кличний | фате | фати |