фахівець
ФАХІВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто досконало володіє якимсь фахом, мав високу кваліфікацію, глибокі знання з певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо; спеціаліст. - Їм можна пробачити, вони не фахівці, вони се мусять писати, уриваючись від іншої роботи (Л. Укр., III, 1952, 691); [Сльозкін:] Нам потрібні фахівці, добре освічені люди, культурні, ділові (Мик., І, 1957, 174); - Поет справжній з тебе росте, Павлушо..! - Пригадав [Ґалаґан], що після першого вірша, як тільки прочитав.., уже й відчув це.., не помилився. Ось і шановний добродій... фахівець цієї справи, теж переглянув їх [вірші] (Головко, II, 1957, 378); Те, що старому професорові геофізики коштувало дванадцятирічної праці, радянські фахівці виконали за два роки (Донч., II, 1956, 79); Без знання мови не можна стати високоосвіченою людиною, не лише фахівцем-словесником, а й інженером, агрономом, біохіміком чи геологом (Знання.., 10, 1965, 18).
2. Той, хто зробив якесь заняття своєю професією. - Чого ви хочете від нас? - хрипко запитав пілот.. - Дивимось, де вас краще повісити, - без будь-якої злості, з садистичним спокоєм убивці-фахівця промовив один з німецьких поліцаїв (Ю. Бедзик, Полки.., 1959,121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фахівець | фахівці |
Родовий | фахівця | фахівців |
Давальний | фахівцеві, фахівцю | фахівцям |
Знахідний | фахівця | фахівців |
Орудний | фахівцем | фахівцями |
Місцевий | на/у фахівці, фахівцеві | на/у фахівцях |
Кличний | фахівцю | фахівці |