феноменальний
ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ, а, е. 1. Рідкісний, незвичайний, винятковий; визначний за своїми якостями, властивостями, за силою вияву тощо. - Виріс [Янош] на пустах [пустках], пасучи коні! Ще перед двома роками був, можна сказати, дикун, дитя природи, а нині.. пісні складає, на гітарі грає. Пане, то феноменальний чоловік! (Фр., III, 1950, 226); У всіх дітей був слух музикальний. Але майже феноменальний був він у обох сестер (Коб., III, 1956, 297); Ад'ютант мав феноменальну пам'ять і виключну хоробрість (Тют., Вир, 1964, 504); Феноменальні здібності дельфінів давно привернули увагу вчених (Знання.., 1, 1966, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | феноменальний | феноменальна | феноменальне | феноменальні |
Родовий | феноменального | феноменальної | феноменального | феноменальних |
Давальний | феноменальному | феноменальній | феноменальному | феноменальним |
Знахідний | феноменальний, феноменального | феноменальну | феноменальне | феноменальні, феноменальних |
Орудний | феноменальним | феноменальною | феноменальним | феноменальними |
Місцевий | на/у феноменальному, феноменальнім | на/у феноменальній | на/у феноменальному, феноменальнім | на/у феноменальних |