формант
ФОРМАНТ, а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс. При переході в клас службових слів прислівники втрачають здатність самостійно передавати ознаки й ознаки ознак і починають відігравати роль формантів, тобто вказувати на різного характеру зв'язки між повнозначними словами - носіями понять (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 469).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | формант | форманти |
Родовий | форманта | формантів |
Давальний | формантові, форманту | формантам |
Знахідний | формант | форманти |
Орудний | формантом | формантами |
Місцевий | на/у форманті | на/у формантах |
Кличний | форманте | форманти |
форманта
ФОРМАНТА, и, ч . 1. спец. Призвук, що надає звучанню музичного інструмента або голосу характерного забарвлення - тембру. Кожний голосний, залежно від форми резонаторів (ротової порожнини і порожнини глотки), має певну кількість тонів, що називаються характерними тонами голосного (або його характеристикою чи формантою) (Сл. лінгв. терм., 1957, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | форманта | форманти |
Родовий | форманти | формант |
Давальний | форманті | формантам |
Знахідний | форманту | форманти |
Орудний | формантою | формантами |
Місцевий | на/у форманті | на/у формантах |
Кличний | форманто | форманти |