формотворчий
ФОРМОТВОРЧИЙ, а, е. 1. За допомогою якого здійснюється формотворення, пов'язаний з формотворенням. Як образотворчий і формотворчий компонент у Драй-Хмари часто виступає народна поетична творчість (Літ. Укр., 28.Х 1969, 3); Як в українських, так і в інших слов'янських та неслов'янських коломийкових піснях величезну формотворчу роль відіграє мелодія (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 29).
2. лінгв. Який бере участь у творенні форм слів. За допомогою граматичних, або формотворчих морфем (суфіксів, префіксів, флексій), утворюються граматичні форми слів (Сучасна укр. літ. м.. І, 1969, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | формотворчий | формотворча | формотворче | формотворчі |
Родовий | формотворчого | формотворчої | формотворчого | формотворчих |
Давальний | формотворчому | формотворчій | формотворчому | формотворчим |
Знахідний | формотворчий, формотворчого | формотворчу | формотворче | формотворчі, формотворчих |
Орудний | формотворчим | формотворчою | формотворчим | формотворчими |
Місцевий | на/у формотворчому, формотворчім | на/у формотворчій | на/у формотворчому, формотворчім | на/у формотворчих |