формотворчість
ФОРМОТВОРЧІСТЬ, чості, ж. 1. Те саме, що формотворення.
2. Шукання нових форм у мистецтві, пов'язане з ідеями формалізму. Відчуження мистецтва від політики, ізоляція його від суспільно значимих проблем штовхає митця на манівці ідейної індиферентності, порожньої формотворчості (Рад. літ-во, 10, 1968, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | формотворчість | формотворчості |
Родовий | формотворчості, формотворчости | формотворчостей |
Давальний | формотворчості | формотворчостям |
Знахідний | формотворчість | формотворчості |
Орудний | формотворчістю | формотворчостями |
Місцевий | на/у формотворчості | на/у формотворчостях |
Кличний | формотворчосте | формотворчості |