фрамуга
ФРАМУГА, и, ж. 1. Верхня частина віконної рами або дверей, яка звичайно відчиняється. Катя рвучко відчинила на себе знайомі двері зі скляною фрамугою (Гур., Життя.., 1954, 217); Через оставлену над вікном підняту фрамугу долітали окремі голоси та одноманітний рівний шум дощу чи гомону соснового бору довкола будинку (Панч, На калин. мості, 1965, 209).
2. діал. Ніша. І , схилившись удвоє, сторож уліз в якусь ніби нору, ніби фрамугу, вибиту в стіні (Фр, VI, 1951, 161); Часом з'являвся несподівано у фрамузі стіни фонтан, весь покарбований написами з корану, обліплений весь дітворою (Коцюб., II, 1955, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фрамуга | фрамуги |
Родовий | фрамуги | фрамуг |
Давальний | фрамузі | фрамугам |
Знахідний | фрамугу | фрамуги |
Орудний | фрамугою | фрамугами |
Місцевий | на/у фрамузі | на/у фрамугах |
Кличний | фрамуго | фрамуги |