фрау
ФРАУ, невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. - Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання... (Ю. Янов., І, 1954, 194); // розм. Про жінку для створення певного колориту. Шеф «організаціон Тодт», франтуватий, уже лисий золотозубий панок, привіз з собою навіть якусь високу і страшенно худющу фрау (Коз., Гарячі руки, 1960, 99).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фрау | фрау |
Родовий | фрау | фрау |
Давальний | фрау | фрау |
Знахідний | фрау | фрау |
Орудний | фрау | фрау |
Місцевий | на/у фрау | на/у фрау |
Кличний | фрау | фрау |