фрикативний
ФРИКАТИВНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний. Звук [в ] у типовій українській вимові звичайно губно-губний фрикативний дзвінкий приголосний, інакше, білабіальний, "двогубний", тобто творений обома губами (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 387).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | фрикативний | фрикативна | фрикативне | фрикативні |
Родовий | фрикативного | фрикативної | фрикативного | фрикативних |
Давальний | фрикативному | фрикативній | фрикативному | фрикативним |
Знахідний | фрикативний, фрикативного | фрикативну | фрикативне | фрикативні, фрикативних |
Орудний | фрикативним | фрикативною | фрикативним | фрикативними |
Місцевий | на/у фрикативному, фрикативнім | на/у фрикативній | на/у фрикативному, фрикативнім | на/у фрикативних |