фукати
ФУКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех., діал. Пирхати, форкати. Вона [худоба] рикає, фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (Коб., II, 1956, 222); Одні [гриби] він [ведмідь] підбирав і їв, інші, неїстівні, топтав, злобно фукаючи (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 67); // З шумом випускати з ніздрів повітря, сопіти. Аж ось і підмайстер надійшов, фукаючи чогось, як ковальський міх (Фр., І, 1955, 228); // Пахкати, чахкати (про паровоз).
2. неперех., діал. Кричати, галасувати, дорікати комусь, сваритися на кого-небудь. - Ромка, куди ти дивишся! - фукає на мене панна, коли я зустрінусь очима з поглядом якого молодого чоловіка (Фр., III, 1950, 100); Приніс Дорофтей із крамниці свічку і приліпив Микиті до носа.. Коли свічка догоряла і добре припекла, вже фукав на всю хату (Казки Буковини.., 1968, 40).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фукаю | фукаємо |
2 особа | фукаєш | фукаєте |
3 особа | фукає | фукають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фукатиму | фукатимемо |
2 особа | фукатимеш | фукатимете |
3 особа | фукатиме | фукатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | фукав | фукали |
Жіночий рід | фукала | |
Середній рід | фукало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фукаймо | |
2 особа | фукай | фукайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | фукаючи | |
Минулий час | фукавши |