фуркання
ФУРКАННЯ, я, с ., розм. Дія за знач. фуркати 3 і звуки, утворювані цією дією. З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки, а рудий шарф обвивається навколо сосни (Збан., Курил. о-ви, 1963, 232); Ліс уже оживав, хоч сонце не розігнало сутіні під деревами. Чулися голоси, фуркання автомобільних моторів (Перв., Дикий мед, 1963, 269).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фуркання | фуркання |
Родовий | фуркання | фуркань |
Давальний | фурканню | фурканням |
Знахідний | фуркання | фуркання |
Орудний | фурканням | фурканнями |
Місцевий | на/у фурканні | на/у фурканнях |
Кличний | фуркання | фуркання |