фіналіс
ФІНАЛІС, -а, ч., муз. У середньовічних ладах – головний тон ладу; мелодія, як правило, закінчувалася фіналісом; хоча термін “фіналіс” історично пов’язаний з церковною монодією католиків, в сучасній науці його часто поширюють і на багатоголосні модальні лади (у західноєвропейській музиці Середньовіччя та Відродження); при такій екстраполяції фіналісом називають не один тон, а співзвуччя (конкорд або акорд).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фіналіс | фіналіси |
Родовий | фіналіса | фіналісів |
Давальний | фіналісові, фіналісу | фіналісам |
Знахідний | фіналіс | фіналіси |
Орудний | фіналісом | фіналісами |
Місцевий | на/у фіналісі | на/у фіналісах |
Кличний | фіналісе | фіналіси |