хавтур
ХАВТУР, а, ч., ХАВТУРА, и, ж., заст. 1. Побори натурою, які брало духівництво. Максим таки як письменний, Було, помагає, І на клиросі дякові.. Й хавтури З школярами носить (Шевч., II, 1953, 55); Школярі з дяком співали псалми за хавтури (Укр. поети-романтики.., 1968, 566); // Милостиня, подаяння.
2. Хабар.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хавтур | хавтури |
Родовий | хавтура | хавтурів |
Давальний | хавтурові, хавтуру | хавтурам |
Знахідний | хавтур | хавтури |
Орудний | хавтуром | хавтурами |
Місцевий | на/у хавтурі | на/у хавтурах |
Кличний | хавтуре | хавтури |
хавтура
ХАВТУРА див. хавтур.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хавтура | хавтури |
Родовий | хавтури | хавтур |
Давальний | хавтурі | хавтурам |
Знахідний | хавтуру | хавтури |
Орудний | хавтурою | хавтурами |
Місцевий | на/у хавтурі | на/у хавтурах |
Кличний | хавтуро | хавтури |