хазяйновитий
ХАЗЯЙНОВИТИЙ, рідко ХАЗЯЇНОВИТИЙ, ХАЗЯЇНУВАТИЙ, а, е. 1. Який добре веде господарство, піклується про нього. «Що це сталося з моїм Романом? - думала Зінька, пораючись в хаті. - Був хазяйновитий хлопець, сам кидався до роботи без загаду, а теперечки все чогось ніби опинається» (Н.-Лев., VI, 1966, 318); Син Демко зріс, гожим та хазяйновитим парубком став (Гр., І, 1963, 404); - Он глянь на своїх братів, на Грицька та Івана. От діти, от милі, слово від їх неправе не почуєш, а робочі, а хазяїновиті! (Мирний, IV, 1955, 115); Через подвір'я - мотузка, на якій випране шмаття: штанці та сорочечка хлопця-підлітка, голубеньке платтячко дівчинки. Всюди видно хазяйновиту господиню (Тют., Вир, 1964, 425); Учитель говорив про хазяйновитого і статечного Прокопа Кандзюбу, який навіть перед смертю думав про громадське (Цюпа, Добротворець, 1971, 32).
2. Власт. хазяїнові (у 1-4 знач.); хазяйський. Секретар говорив спокійно, переконливим хазяйновитим голосом. (Кир., Вибр., 1960, 279).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хазяйновитий | хазяйновита | хазяйновите | хазяйновиті |
Родовий | хазяйновитого | хазяйновитої | хазяйновитого | хазяйновитих |
Давальний | хазяйновитому | хазяйновитій | хазяйновитому | хазяйновитим |
Знахідний | хазяйновитий, хазяйновитого | хазяйновиту | хазяйновите | хазяйновиті, хазяйновитих |
Орудний | хазяйновитим | хазяйновитою | хазяйновитим | хазяйновитими |
Місцевий | на/у хазяйновитому, хазяйновитім | на/у хазяйновитій | на/у хазяйновитому, хазяйновитім | на/у хазяйновитих |