харцизяка
ХАРЦИЗЯКА, и, ч. , розм. Те саме, що харциз. Було, як деякий харцизяка попаде в руки, то суд йому короткий був. За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (Стор., І, 1957, 274); - Та хоч покажіть мені того харцизяку, що вікна серед білого дня б'є (Головко, А. Гармаш, 1971, 358); - Такий харцизяка росте, як і його батько. Не мине тюрми! (Багмут, Опов., 1959, 9); [Маруся (скочила) :] А що се за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелись! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов'язати треба (Кост., І, 1967, 278); [Катерина:] Ах ти ж, чортова Галушка, стара шкапа, харцизяка (Корн., І, 1955, 306); *У порівн. Сьогодні... немов дідько носив його по чужих городах, без шапки, босий, в одній сорочці, та й та розхристана, як у харцизяки... (Мирний, І, 1949, 282).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | харцизяка | харцизяки |
Родовий | харцизяки | харцизяк |
Давальний | харцизяці | харцизякам |
Знахідний | харцизяку | харцизяк |
Орудний | харцизякою | харцизяками |
Місцевий | на/у харцизяці | на/у харцизяках |
Кличний | харцизяко | харцизяки |