хваленик
ХВАЛЕНИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють.
2. Те саме, що хвалитель. Підставні хваленики за плату од купців вихвалюють коні на всі боки і запевнюють панків, що коні добрі, бо буцімто вони їх давно знають і самі ладні торгувати й купити їх... Але пани їм не ймуть віри (Н.-Лев., VII, 1966, 357).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хваленик | хваленики |
Родовий | хваленика | хвалеників |
Давальний | хваленикові, хваленику | хваленикам |
Знахідний | хваленика | хвалеників |
Орудний | хвалеником | хвалениками |
Місцевий | на/у хваленику, хваленикові | на/у хвалениках |
Кличний | хваленику | хваленики |