хе
ХЕ, виг. 1. Те саме, що ху. Хе, от вже й втомився [Андрій]. Геть чисто захляв за зиму, захарчувався. Ще літом нічого: бурячок там, цибулька, рибки наловиш... (Коцюб., II, 1955, 33).
2. Уживається для вираження подиву, глузування з кого-, чого-небудь. - Кругом горе! ..Жінка тебе лає... діти... і діти, біси його батькові - хотять старшинувати над тобою... Хе!.. Та ні (Мирний, І, 1954, 277); Йонька жадібно згріб цигарку, довго крутив у пальцях, розглядаючи, як заморське диво: - Хе... Де ж ви дістаєте таку розкіш? Чи не з неба кидають? - запитав він, весело і хитрувато примруживши око (Тют., Вир, 1964, 439); - Ви ще ніколи не були в лікаря? - Хе, а то хіба я пан, щоб по лікарях ходити? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 134).