хитрувати
ХИТРУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Виявляти хитрощі. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене, щоб пустити в діло ножа (Ю. Янов., II, 1958, 155); - Так поїдем до батька Палилюльки? - Правду сказати, і сам не знаю, що робити. Нюхом чую: хитрує батько; отаманує в кількох селах і вичікує, а чия зверху буде (Стельмах, II, 1962, 83); - Я багато хитрував, здобуваючи запрошення на концерт (Собко, Запорука.., 1952, 163); Він заводив знайомства, менжував і хитрував, аби тільки його бійці були добре нагодовані, зразково споряджені, вдосталь постачені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 187).
2. Міркувати над чим-небудь у пошуках нового, незвичайного; мудрувати. На тичках виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє.. Та от біда яка: відкіль вона [Лисиця] не гляне, Де не зопнеться - не достане; Облизує роток - Хоч би десяток ягідок.- Бач,- каже,- люди як хитрують (Гл., Вибр., 1951, 138); Вони [штабісти] на все були готові У цей тривожний, грізний час. На все, що скаже тільки він [Фрунзе], - Чи хитрувати ніч над планом, Чи віч-на-віч з ворожим станом Зустрітися (Бичко, Сійся.., 1959, 306).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хитрую | хитруємо |
2 особа | хитруєш | хитруєте |
3 особа | хитрує | хитрують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хитруватиму | хитруватимемо |
2 особа | хитруватимеш | хитруватимете |
3 особа | хитруватиме | хитруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хитрував | хитрували |
Жіночий рід | хитрувала | |
Середній рід | хитрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хитруймо | |
2 особа | хитруй | хитруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хитруючи | |
Минулий час | хитрувавши |