хихикання
ХИХИКАННЯ, ХІХІКАННЯ, я, с. Дія за знач. хихикати і хіхікати і звуки, утворювані цією дією. Врешті, коли пішов вродливий тюрк,- там, за дверима, почувся сміх, хихикання, весела розмова двох голосів - дитячого і дівочого... (Досв., Гюлле, 1961, 25); Погиба з огидою і острахом прислухається до хихикання агента (Стельмах, II, 1962, 82); - Хі-хі,- почув я позад себе таке противне, образливе хіхікання (Мик., Повісті.., 1956, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хихикання | хихикання |
Родовий | хихикання | хихикань |
Давальний | хихиканню | хихиканням |
Знахідний | хихикання | хихикання |
Орудний | хихиканням | хихиканнями |
Місцевий | на/у хихиканні | на/у хихиканнях |
Кличний | хихикання | хихикання |