хлоп'яга
ХЛОП'ЯГА, и, ч ., розм. 1. Те саме, що хлопець 1, 2. - Треба швидше вдатися до роботи,- рішає хлоп'яга (Крим., Вибр., 1965, 326); - Та у нього працює Тарас Шевченко. Хороший хлоп'яга, талановитий, він усі малюнки Ширяєву робить (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 97); Гине бідний хлоп'яга, світом нудить, місця собі не знайде, а все через те, що хоч і поміж людей вештається, та все.. одинокий (Л. Янов., І, 1959, 165).
2. Збільш. до хлопець 1, 2. Хлоп'яга він був здоровий.., аби вірьовка добре зсукана - за пару бичків потягне (Тют., Вир, 1964, 285); Сидів на задній лаві (щоб нікому не заступати!) високий чубатий хлоп'яга (С. Ол., З книги життя, 1968, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлоп'яга | хлоп'яги |
Родовий | хлоп'яги | хлоп'яг |
Давальний | хлоп'язі | хлоп'ягам |
Знахідний | хлоп'ягу | хлоп'яг |
Орудний | хлоп'ягою | хлоп'ягами |
Місцевий | на/у хлоп'язі | на/у хлоп'ягах |
Кличний | хлоп'яго | хлоп'яги |